Методологічні підходи до оцінки креативності кадрового потенціалу суспільства

Анотація

Останніми десятиліттями до традиційних індикаторів конкурентоспроможності додалась здатність до креативності та інновацій у професійній діяльності і соціальному житті, високий творчий потенціал суспільства.  Тобто невід’ємною характеристикою кадрового потенціалу визнається креативна складова, яка передбачає заохочення нестандартних, оригінальних підходів до розв’язання складних ситуацій. У цих умовах важливого значення набуває потреба оцінки креативності кадрового потенціалу держави в контексті інноваційного економічного розвитку.

Віддаючи належне працям вітчизняних науковців, варто зазначити, що спроби дослідити креативність кадрового потенціалу держави, методики її оцінки та вплив на економічний розвиток практично не здійснювались. Тому в межах нашого дослідження вважаємо за доцільне розглянути теоретико-методологічні підходи та методи оцінки  креативності суспільства.

При обґрунтуванні основних теоретичних і практичних результатів роботи застосовано методи аналізу, синтезу, порівняння, систематизації,  індукції та дедукції.

У межах статті креативність розглядається як невід’ємна складова характеристика кадрового потенціалу. З’ясовано особливості цього поняття як з психологічного, так і з економічного аспектів. З економічної точки зору креативність формує соціальний простір, де домінують інтелектуально-креативні ресурси, що забезпечують конкурентоспроможний інноваційний розвиток національної економіки. Доведено, що до оцінки креативності потрібно підходити системно, враховуючи фактори, які впливають на неї. У методології оцінки пропонується використовувати комплексний індикатор - індекс креативності, що дає можливість більш глибоко оцінити креативні можливості країни, оскільки відображає сукупні наслідки концентрації креативного класу і інноваційних економічних результатів його діяльності.

Практична значущість роботи полягає в можливості застосування вироблених пропозицій у реалізації стратегії «Україна-2020» у частині макроекономічної стабілізації та  покращення параметричних характеристик конкурентоспроможності економіки.