Економічний зміст і структура інтелектуального капіталу як фактору виробництва

Julia Yereshko


Анотація


Вступ. Однією із властивостей сучасної розвиненої економіки є переважання зайнятості населення у нематеріальній і технологічний сферах, тобто саме неоіндустріальна економічна система, а також, посилення ролі нематеріальних компонентів продукції: наукоємність високотехнологічного виробництва і, почасти, активна залежність обсягів реалізації «простого» товару від інтелектуальної складової підприємства: іміджу, брендів (вплив особистого бренду досліджено вище), репутації, компетенції (іноді, навіть, їх особистісних якостей) співробітників, піару тощо. Аналогічно будь-якому іншому ресурсу, знання отримають властивості капіталу, втілюючись в якості продуктивної сили в процесі виробництва: наявність знань, сама собою, не надає їм характеристики вартісностворюючого засобу, лише використання їх носіями ресурсу перетворює ці знання на капітал.

Метою статті є формування комплексного уявлення про інтелектуальний капітал як виробничий фактор з позиції визначення його ролі в системі продуктивних сил суспільства і створення вартості.

Методологічною базою дослідження є загальнонаукові теоретичні методи пізнання сутності категорій, а саме: діалектичний аналіз причинності явищ, синтез, прийоми логічного узагальнення; висунення гіпотези.

Результати. Для формування цілісного уявлення про досліджувану категорію, необхідним є розгляд інтелектуального капіталу як фактору виробництва в композиції «споріднених» таких факторів в розрізі визначення не лише одиничного, а і особливого і загального систем різних порядків, об’єктивним джерелом всієї сукупності яких є людина, тобто: інтелектуального, людського, соціального і трудового (праця) капіталу. При цьому, знання і працю, відокремлені від носія, тобто, уречевлені у «нелюдських» виробничих факторах вважаємо одиничним, – притаманним саме першому серед усіх перелічених. Визначено, що доволі часто інтелектуальний капітал асоціюють з нематеріальними активами, разом з тим, ряд дослідників ототожнюють його з людським капіталом, соціальним капіталом, та, навіть, «якісною працею». Доведено необхідність структурування «людських» продуктивних факторів, виходячи із одиничного, особливого і загального цих систем, що дозволить наочне уявлення про інтелектуальний капітал і його структуру.

Використовуючи концепцію інтелектуального капіталу, в розрізі його структури, конкретизованого його економічний зміст і структуру, а саме: особистий капітал; людський капітал; структурний капітал; споживчий капітал; уречевлений капітал. Дослідження дає підставу вести мову про інтелектуальний капітал як джерело інноваційного розвитку і створення нової вартості. Таким чином, перспективою подальших досліджень є обґрунтування концепції інтелектуальної економіки як господарюючої системи, джерелом валового продукту якої є інтелектуальний капітал.


Ключові слова


сталий розвиток; економіка знань; інтелектуальний капітал; соціальний капітал; людський капітал; праця; якість праці; інтелектуальна економіка

Повний текст:

PDF

Метрики статей

Завантаження метрик ...

Metrics powered by PLOS ALM

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.




##submission.copyrightStatement##

##submission.license.cc.by-nc4.footer##

Статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Attribution  International 4.0 (CC-BY-NC 4.0) .

 

Збірник наукових праць "Економічний аналіз"

ISSN 1993-0259 (Print)  ISSN 2219-4649 (Online) DOI: 10.35774/econa

 

© Західноукраїнський національний університет

© «Економічний аналіз», 2007-2021