П’ятивузлова синергія як оптимальна інноваційна модель

Julia Yereshko


Анотація


Вступ. Проблематика осягнення закономірностей і факторів економічного зростання знаходить своє відображення в доробку науковців, політиків, істориків і публіцистів від античності до сьогодення. Економічна система трансформується, разом з тим еволюціонуючи почасти випадковим чином, а кількісні зміни доволі часто і з долею вірогідності передують якісним. Системи такого типу характеризуються біфукарційним характером розвитку, тобто зміною якісної поведінки таких динамічних нерівноважних систем за незначної альтернації їх параметрів, точками біфуркації (переходу або поступу) є економічні кризи, а рівноважний стан – це лише певний момент у їх русі і розвитку. Такий характер еволюції є визначальним для всієї сукупності складних багатокомпонентних нелінійних систем, представлених багатопараметричною множиною динамічних систем нижчого порядку, до яких відносяться й економічні. Разом з тим, така типологізація автоматично означає логічну проблему віднайдення закономірностей їх руху і розвитку, зважаючи на складність передбачення реакції такого типу систем на вплив і зміну їх параметрів.

Метою статті є обґрунтування оптимальної інноваційної моделі економіки на основі детермінації ключового фактору економічного розвитку.

Методологічною базою дослідження є діалектичний аналіз, метод дослідження причинності явищ, детермінізм у вивчені систем, теоретико-логічні узагальнення та гіпотези.

Результати. Здійснена характеристика економічних систем як складних, багатокомпонентних та хаотичних, тобто таких, що можуть бути детерміністичними і передбачуваними лише в теорії, пояснює стохастичний характер економічних закономірностей і логічну відсутність «універсального» рецепту розвитку, що доводить необхідність пошуку ендогенних факторів розвитку. На основі припущення про єдину природу розвитку і нерівномірності, визначено, що стрижнем інноваційного розвитку в сучасному світі стає інтелектуалізація економічних систем. Фактором же нерівномірності і одночасно розвитку, в сучасному розумінні, тобто розвитку інноваційного є інтелектуальний капітал, що продукує інноваційний спалах, який за відповідного працюючого механізму перетворюється в рушій розвитку. Проведене дослідження теорій розвитку доводить необхідність ендогенізації «залишку Соллоу», адже припущення про екзогенну природу науково-технічного розвитку, а отже і економічного зростання, не пояснює корінні причини нерівномірного розвитку окремих економік, а відтак, не пояснює ключового фактору розвитку. Безумовно, загальна траєкторія глобального розвитку задається екзогенно, водночас, вона починається з ендогенного інноваційного спалаху, який перетворюється на інноваційний потік і утворює технологічну базу, що приймається рештою економічних систем. Контрадикція неокласичної парадигми та інституціоналізму є суто номінальною, адже встановлення правил і директив інституціями може виходити із «ratio» і конвергенція економічних агентів – інститутів, або їх синергія може забезпечувати рекурсивну директивність їх системі, тобто економічній системі в цілому, а «нераціональні» правила будуть органічно відкалібровані в результаті цієї взаємодії, одночасно, наявність правил надасть хаотичній багатокомпонентній системі деякої додаткової детермінованості. На цій основі запропоновано п’ятивузлову синергію в якості інноваційної моделі розвитку економіки, яка враховує всю сукупність взаємодій між економічними агентами в їх спільному розвитку і конфлікті, визначаючи оптимальну траєкторію загального сталого економічного зростання системи в цілому.


Ключові слова


сталий розвиток; економічне зростання; залишок Соллоу; інтелектуальний капітал; теорія ендогенного зростання; неокласична парадигма; інституціоналізм

Повний текст:

PDF

Посилання


Kuznets, S. (1955). Economic growth and income inequality. The American economic review, 45(1), 1-28.

Global Competitiveness Report 2019: How to end a lost decade of productivity growth https://www.weforum.org/reports/how-to-end-a-decade-of-lost-productivity-growth.

GII Annual Report 2020. https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020.pdf.

Brožová, D. (2015). Modern labour economics: the neoclassical paradigm with institutional content. Procedia Economics and Finance, 30, 50-56.

Pack, H. (1994). Endogenous growth theory: intellectual appeal and empirical shortcomings. Journal of economic perspectives, 8(1), 55-72.

Romer, P. M. (1994). The origins of endogenous growth. Journal of Economic perspectives, 8(1), 3-22.

Silverberg, G., & Soete, L. (1994). The economics of growth and technical change. Edward Elgar Publishing.

Yereshko, Yu. О. (2021). Aktualizatsia paradegmy staloho rozvytku z pozytaii ii liudynicentrychkosti. Pidpryjemnytstvo ta innovatsii, 7. [in Ukrainian].

Etzkowitz, H. (2002). Incubation of incubators: innovation as a triple helix of university-industry-government networks. Science and Public Policy, 29(2), 115-128.

Yereshko, Yu. О., & Kreidych, I. M. (2021). Kliuchovyi innovatsijnyi resurs staloho rozvytku. Ekonomichnyi visnyk Natsionalnoho technichnoho universytetu Ukrainy «Kyivskyi politeknichnyi instytut», (18). [in Ukrainian].


Метрики статей

Завантаження метрик ...

Metrics powered by PLOS ALM

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.




##submission.copyrightStatement##

##submission.license.cc.by-nc4.footer##

Статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Attribution  International 4.0 (CC-BY-NC 4.0) .

 

Збірник наукових праць "Економічний аналіз"

ISSN 1993-0259 (Print)  ISSN 2219-4649 (Online) DOI: 10.35774/econa

 

© Західноукраїнський національний університет

© «Економічний аналіз», 2007-2021